Причорноморський артезіанський басейн.
Формування режиму головних водоносних горизонтів південно-західної і південної частини Запорізької області в межах Причорноморського артезіанського басейну відбувається під впливом інтенсивного водовідбору для цілей водопостачання і дренажно-осушувального водовідливу на Запорізькому залізорудному комбінаті (ЗЗРК).
Найбільшому впливу схильні бучацький водоносний горизонт, води якого є головним джерелом господарсько-питного водопостачання на даній території. Підземні води четвертинного, куяльницького, сарматського, тортонського і крейдових водоносних горизонтів піддаються меншому впливу, хоча й у цих горизонтах спостерігаються порушення їх гідродинамічних і гідрохімічних умов на окремих ділянках у результаті відбору води для цілей водопостачання.
Характеристика режиму підземних вод приводиться по головних водоносних горизонтах, на яких базується водопостачання аналізованого району Запорізької області: Четвертинного, Куяльницького, Сарматського, Тортонського, Бучацького і Крейдових.
Четвертинний водоносний горизонт приурочений до покривних еолово-делювіальних, озерних, озерно-алювіальних суглинків, алювіальних, морських і лимано-морських пісків і має практично повсюдне поширення на території регіону.
Четвертинний алювіальний горизонт, що поширений у Кам'янсько-Дніпровському районі, (так називаємий «Кам’янський під» - надзаплавні тераси р. Дніпро), де підземні води є джерелом господарсько-питного водопостачання міст Кам'янка-Дніпровська, Енергодара і чисельних сільських населених пунктів.
Водовміщуваними відкладеннями є алювіальні піски I і II надзаплавних терас р. Дніпро. Глибина залягання рівня верхнього підгоризонту змінюється від 2 до 7 м, а нижнього - від 11 до 24 м. Підгоризонти розділені прошарком суглинків, що на окремих ділянках розмиті і внаслідок обидва підгоризонти мають гідравлічний зв'язок.
Водоносний горизонт є природно незахищеним від фільтрації забруднюючих речовин із поверхні землі.
Режим підземних вод алювіального горизонту на “Кам'янському поді” у даний час визначається гідрологічним режимом Каховського водоймища, режимом роботи Кам'янської і Знаменської протифільтраційних завіс (ПФЗ), системою вертикального дренажу на масивах зрошення, роботою водозаборів господарсько-питного водопостачання, техногенним впливом Запорізької АЕС і ТЕС, інтенсивним застосуванням мінеральних добрив і пестицидів у 60-80-і роки.
За 20-ти літній період на багатьох ділянках відбулася зміна гідрохімічного складу підземних вод, як-от заміщення гідрокарбонатного на сульфатний тип води.
Куяльницький водоносний горизонт поширений уздовж узбережжя Азовського моря і приурочений до мелко- і середнезернистих пісків. Глибина залягання покрівлі горизонту знаходиться в межах від 15-20 до 50-70 м.
Горизонт є природно-захищеним і умовно-захищеним від забруднення з поверхні землі.
Підземні води Куяльницького горизонту є головним джерелом питного водопостачання міст Бердянська і Приморська.
Наприкінці 60-х - початку 70-х років, без урахування гідродинамічних і гідрохімічних особливостей підземних вод Куяльницького горизонту, була збільшена продуктивність водозаборів БОНМЗ («Азмол») і заводу «Азовкабель» у 2-3 рази.
У результаті почався необоротний процес підсосу солоних вод із боку Азовського моря. Мінералізація води збільшилася з 1,3-1,5 г/дм3 до 3-5 г/дм3. В даний час усі водозабірні свердловини заводу «Азовкабель» затампоновані, а придатні для експлуатації свердловини АТ «АЗМОЛ» знаходяться в північній частині підприємства.
Для питного водопостачання м. Бердянська в районі с. Луначарського, розташованого в 15 км до північного заходу від міста, на базі розвіданого Луначарського родовища підземних вод, був у 1972 р. введений в експлуатацію однойменний водозабір. Експлуатаційні запаси затверджені ДКЗ СРСР по категорії В+С, у кількості 10,0 тис. м3/сут. на 15-літній період. Водозабір працює в дуже складних гідрохімічних умовах, при яких не виключений підсос солоних вод.
У таких же складних умовах працюють і водозабори м. Приморська. Де можливо погіршення гідрохімічних умов, як і на водозаборах м. Бердянська. Сарматський водоносний горизонт.
Підземні води горизонту на площі району мають практично повсюдне поширення. Відсутній горизонт північніше м. Токмака, де він дренується гідрографічною мережею. У південно-західній частині області сарматський водоносний горизонт використовується для сільськогосподарського водопостачання і централізованого водопостачання міст Мелітополя і Дніпрорудного. На площі цих водозаборів спостерігається зміна гідродинамічних умов - тут сформувалися депресійні вирви радіусом до 10 км із зниженням у центрі від 14 до 18 м.
На іншій території режим підземних вод сарматського горизонту є непорушеним. Необхідно відзначити, якщо на території Запорізької області горизонт має підпорядковане значення, то в Херсонській області він є головним. Тортонський водоносний горизонт.
Межа поширення тортонського водоносного горизонту, у головному, збігаються з межами поширення сарматського горизонту. Підземні води горизонту в південній частині Мелітопольського, в Якимівському і Приазовскому районах є головними для господарсько-питного водопостачання. Централізоване водопостачання смт. Якимівка і Приазовського організовано на базі тортонського горизонту.
При незначному і розосередженому водовідборі в порівнянні з ресурсами, режим підземних вод тортонського водоносного горизонту практично є непорушеним.
Бучацький водоносний горизонт має в порівнянні з іншими горизонтами найбільше практичне значення по якості води, вододостатку й експлуатаційним запасам. Межі поширення горизонту збігаються з межами поширення Бучацьких відкладень у межах Причорноморського артезіанського басейну.
По якості води Бучацького горизонту, у головному, задовольняють вимогам ДЕСТа «Питна вода».
У Оріхівському, Токмацькому, Василівському, Михайлівському, Мелітопольському і Веселівському районах Бучацький водоносний горизонт є головним.
На базі підземних вод горизонту організоване централізоване господарсько-питне водопостачання міст Мелітополя, Токмака, Оріхова, Василівки, Молочанська, Степногорська, смт. Веселе і смт. Михайлівка.
Підземні води Бучацького горизонту використовуються для розливу, як природно-столові води («Молочанська», «Оріхівська», «Мелітопольська», «Степове джерело», «Мирненська», «Кришталева» і ін.).
Починаючи з 1962 р. і по дійсний час водоносний горизонт схильний інтенсивному техногенному впливу в зв'язку з розробкою Південно-Білозерського залізорудного родовища (ПБЗРР).
З огляду на те, що під рудним покладом залягають Бучацькі водоносні піски, що мають середню потужність 15 м і середній напір 170 м, у 1962 р. на шахтному полі було почате зниження рівнів води до покрівлі горизонту. Для цього по периметру навколо залізорудного покладу було пробурене 80 водопонижуючих свердловин. До 1966 р. поверхневий водовідлив досяг максимального розміру 100 тис.м3/сут. У результаті на родовищі був знижений рівень Бучацького горизонту на 100 м.
До 1980 р. поверхневий водовідлив зменшився до 4-6 тис. м3/сут. і в даний час не перевищує 1 тис. м3/сут. Але водоприплив підземних вод Бучацького горизонту в гірські виробітки залишається, як і за попередніх часів, високий у північній частині шахтного поля, де Бучацькі піски лежать безпосередньо на залізній руді.
Приплив Бучацьких вод у гірські виробітки за даними математичного моделювання Санкт-Петербурзького університету складає біля 20-25 тис м3/сут.
У результаті осушувальних робіт створена депресійна вирва площею біля 8 тис. кв. км, що поширена в межах Бучацького горизонту Південно-Західної частини Запорізької області.
Вплив розробки ПБЗРР на ресурси підземних вод питної якості можна оцінити так:
поверхневою системою осушення з горизонту відкачено біля 260 млн.м3.;
підземною - 200 млн.м3.
Крейдовий водоносний горизонт формується під впливом шахтного водовідливу на ПБЗРР і водовідборі для цілей водопостачання на Новопилипівському і Токмацькому водозаборах. Складні геолого-гідрогеологічні умови, як-от глибина залягання горизонту до 500-600м, не дозволяють його експлуатацію на найближчу перспективу. В межах Українського басейну тріщинних вод виділяються Придніпровський і Приазовський кристалічні масиви і розділяюча їх Конксько-Ялинська западина, до якої приурочений однойменний малий артезіанський басейн.
Придніпровський і Приазовський кристалічні масиви.
Підземні води на площаді Придніпровського і Приазовського кристалічних масивів поширені, у головному, у четвертинних відкладеннях і тріщинуватої зони кристалічних порід. Підземні води експлуатуються шахтними колодязями й одиночними свердловинами. Для організації централізованого водопостачання населених пунктів регіонів підземні води практичного значення не мають. Конксько-Ялинський малий артезіанський басейн.
У аналізованому басейні підземні води приурочені до водоносних горизонтів: четвертинних відкладень; полтавських відкладень; еоцен-олігоценових відкладень;
палеоцен-бучацьких відкладень; крейдових відкладень; тріщинуватої зони кристалічних порід докембрія.
Централізоване водопостачання міст регіону базується на експлуатації підземних вод: м. Пологі - Верхнекрейдовий водоносний горизонт; м. Гуляй-Поле - еоцен-олігоценовий; смт. Куйбишево і Розівка - палеоцен-бучацький.
На площі Пологівського, Гуляйпільського, Куйбишевського і Розівського групових водозаборів розвиті депресійні вирви радіусом до 5-10 км.
На іншій території регіону гідродинамічні умови практично є непорушеними.
Запаси підземних вод Конксько-Ялинського малого артезіанського басейну дозволяють організувати питне водопостачання м. Запоріжжя в особливий період.
У адміністративному відношенні басейн розташований у Запорізькій і Донецькій областях.
|
