Грунтово-ерозійне районування Запорізької області проведено на основі факторів, які обумовлюють розвиток земельно-ерозійних процесів, і їх специфіки дії в умовах Запорізької області. В північній частині області, територія якої порізана глибокими поймами річок і балок, переважає водна ерозія. Поширені тут чорноземи звичайні змиті майже на 40% всієї площі. На півдні, де рельєф місцевості в основному рівнинний, дмуть часто сухі східні вітри, переважає вітрова ерозія. Поширені тут чорноземи південні змиті тільки на 26%, а темно-каштанові грунти - 10% їх відповідної загальної площі. Аналіз факторів, які впливають на розвиток ерозійних процесів, видів і характеристики їх прояву дозволив виділити в області чотири грунтово-ерозійні зони. Перша зона розташована в північно-західній частині області, до якої входять Запорізький, Василівський, Новомиколаївський, Вільнянський і Оріхівський адміністративні райони. Зона характеризується наявністю крутосхилів (в середньому 1,4-2,0°) при відносно короткій їх довжині (350-610 м); значна розчленованість поверхні балками сприяє розвитку водної ерозії - 43,8% змитих сільгоспугідь, 40,9% змитої ріллі. Особливо великою напругою в розвитку водної ерозії відзначається Оріхівський район, в якому змитими є 61,9% сільгоспугідь і 61,7% ріллі. Таким чином, ця зона характеризується значним і подекуди сильним розвитком процесів водної ерозії при слабких проявах вітрової ерозії. До другої грунтово-ерозійної зони віднесені райони західної частини області: Велико-Білозерський, Кам’янсько-Дніпровський, Веселівський і Михайлівський. Ця зона характеризується рівним рельєфом. Еродованість ґрунтового покриву тут незначна: 8,2% змитих сільгоспугідь і 6,9% змитої ріллі, а тому вона віднесена до зони слабкої водної і вітрової ерозії. Активно розвиваються процеси водної і вітрової ерозії в третій зоні, яка охоплює Токмацький, Гуляйпільський, Пологівський, Куйбишевський, Розівський, Чернігівський і Бердянський адміністративні райони, розташовані в північно-східній і центральній частинах області. Вона характеризується наявністю 48,5% змитих сільгоспугідь і 44,2% змитої ріллі. Тут же розташовано і 38% всіх дефляційно небезпечних (підданих вітровій ерозії) земель. Великою напругою ерозійного стану ґрунтового покриву відзначається Гуляйпільський, Пологівський, Куйбишевський і Чернігівський райони. В цих районах водній ерозії піддане більше 50% сільгоспугідь, а ріллі - 47-49%. Тому зона характеризується значним розвитком процесів водної і вітрової ерозії. До четвертої грунтово-ерозійної зони віднесені райони Приазов’я - Приазовський, Приморський, Мелітопольський та Якимівський. В цій зоні розташовано 87% дефляційно небезпечних земель. В роки з пиловими бурями практично вся територія піддана дії вітрової ерозії. Враховуючи рівнинний рельєф, водна ерозія тут розвинута слабо. Тому ця зона характеризується дуже сильним розвитком процесів вітрової ерозії при помірній водній ерозії. Ерозія грунтів завдає великої шкоди сільському господарству області. Урожайність зернових культур у порівнянні з плакорними грунтами знижується на слабозмитих грунтах на 10-20%, середньозмитих - 25-45%, сильнозмитих - 50-60%. Згідно розрахунків Інституту охорони грунтів УААН, повні прямі збитки (втрати грунту від водної та вітрової ерозії) складають 79,1 млн.т. (32,3 т на гектар усіх еродованих земель). Недобір продукції на еродованих землях досягає 4,4 млн.ц. зерна, 686 тис.ц. олійних культур, більш мільйона центнерів картоплі та овоче-баштанних, 81 тис.ц фруктів, 5,3 млн. ц. кормів (у кормових одиницях). Сумарний недобір продукції -11млн. ц. зернових одиниць (4,5 ц. зерн .од.га).
